ЖидковськийСергій
Дата та місце народження й смерті невідомі
Двосторонній аматорський радіозв’язок
«У Жмеринці раптом перестав працювати телеграф саме тоді, коли йшли секретні телеграми з війни. Тут і виникла підозра, що телеграф навмисне зіпсований Жидковським, щоби перехоплювати телеграми й передавати їх по своєму бездротовому телеграфу за кордон.»
«У квартирі Жидковського знайдено чудово обладнану станцію бездротового телеграфу. Заарештований вважався молодим винахідником...»
У березні 1914 року газети тодішньої Російської імперії тільки й писали про гучний арешт Сергія Жидковського.
Кого ж насправді заарештували? Шпигуна чи звичайного радіоаматора?
Відновимо хронологію подій:
1909 рік — бувши студентом Київського технічного училища залізничного транспорту, Жидковський зібрав свій перший детекторний приймач. Це найпростіший приймач, який тільки можна собі уявити. Без зовнішнього живлення та підсилювачів, він приймає радіосигнал на середніх та довгих хвилях. Сьогодні такий прилад може зібрати будь-хто за інструкцією з ютуб.
1910 рік — помітивши схильність у Жидковського до радіоконструювання, викладачі відправили його пройти дворічну практику в телеграфній службі жмеринської станції Південно-Західних залізничних доріг.
Зима 1912 року — Жидковський успішно склав екзамени та почав працювати наглядачем телеграфу спочатку на станції Козятин, а потім на станції Жмеринка. У вільний час він відвідав «іскрову» станцію Військового відомства, що розташована в Жмеринці, й почав збирати власну радіостанцію.
Весна 1912 року — радіостанція Жидковського вже успішно приймала радіограми місцевої станції Військового відомства. Водночас інженер зібрав ще одну радіостанцію, яку розмістив у квартирі свого колеги-телеграфіста. Тепер він міг і приймати, і передавати повідомлення.
1913 рік — як спеціаліста зі встановлення радіозв’язку та активного радіоаматора Жидковського направили працювати в телеграфній службі в Києві. Його завдання — зібрати радіостанцію, яка приймала б сигнали точного часу та метеобюлетені з радіостанції на Ейфелевій вежі в Парижі. Окрім цього, під керівництвом інженера Гера, він виготовив модель переносної радіостанції, завдяки якій вдалося встановити зв’язок із потягом під час його руху.
Міжнародний символ аматорського радіозв'язку
1914 рік — завідувач «іскрової» станції Військового відомства, який знав про аматорські радіостанції Жидковського, раптом вирішив донести про це місцевому приставу, а той — губернатору. У будинку Жидковського проводять обшук, а інженера заарештовують та оголошують «небезпечним державним злочинцем», за що йому загрожує смертна кара.
На щастя, провівши з десяток допитів та декілька слідчих експериментів, обвинуваченню не вдалося довести провину Жидковського. Та ще й деталі справи знову потрапили в газети, цього разу й закордонні. Звідусіль лунає, що слідчі сфабрикували справу і просто створюють перепони для розвитку радіозв’язку.
1915 рік — з Жидковського нарешті знімають обвинувачення в шпигунстві, і він повертається до роботи.
Коли між двома радіостанціями вперше встановлюється зв’язок, радіоаматори на підтвердження цього надсилають одне одному... особливі паперові листівки — QSL-картки.
Спочатку здатність радіоприймача прийняти далекий сигнал була предметом гордості. Оскільки іншого способу зафіксувати успіх не існувало, радіоаматори відправляли одне одному картки. На стандартній QSL-картці вказують позивні обох радіоаматорів, частоту, на якій цей зв’язок було встановлено, дату тощо. Картки відправляють звичайною поштою. Навіть у XXI столітті. Отака традиція.
В інших країнах радіоаматорів так само часто підозрювали в шпигунстві. Фіна Еріка Тіґерстедта заарештували, коли стало зрозуміло, що сигнали його радіостанції заважають роботі радіостанцій військово-морського флоту. Трохи пізніше звинувачення з нього, як і з Жидковського, було знято. А Конгрес США на початку Першої світової війни просто заборонив роботу всіх аматорських радіостанцій. І не просто роботу — радіостанції було демонтовано. Обмеження зняли тільки 1 жовтня 1919 року.