Масштаб шрифту

Кольорова схема

Зображення

Інтервал між буквами

ТурчановичАнтон

29 січня 1854 р., Козелецький повіт, Російська імперія (нині Чернігівська обл., Україна) —

1943 р., м. Брацлав, СРСР (нині смт. Брацлав, Вінницька обл., Україна)

Польова кухня

Раціон військових — ціла наука. Сьогодні майже в кожній країні є дослідні центри, які вивчають харчові звички військовослужбовців, розраховують добову норму калорій залежно від завдань, які виконують солдати тих чи інших підрозділів, розробляють десятки меню зі збалансованим вмістом білків, жирів та вуглеводів, шукають нові способи тривалого зберігання продуктів. Але так було не завжди.

Ілюстрація – Лісова галявина з палаткою, кострищем і польовою кухнею

Наприклад, римським легіонерам видавали зерно і ручні млинки. Під час привалів вони перемелювали його на борошно і випікали на вугіллі хліб. Овочі вирощували, якщо затримувалися надовго у військових таборах, рибу ловили, на птицю полювали, також полювали на оленів та кабанів, худобу розводили. Разом з легіонерами у військові походи відправлялися купці, в яких можна було придбати делікатеси. А коли військові брали міста, то просто забирали харчі в населення.

Коли у похід вирушали козаки, вони брали з собою запас продуктів, якого мало вистачити на декілька місяців. Основу козацьких сніданків, обідів та вечер (чи як там вже вдавалося перекусити) складав хліб, який випікали в золі, або сухарі — сушені галушки з салом, круто зварена каша. Рибу ловили на місці, для цього брали з собою рибальське начиння. Воду набирали джерельну.

У ХІХ столітті французький імператор Наполеон оголосив конкурс на створення дієвого способу тривалого зберігання продуктів. Так з’явилася консервація. Кухар Ніколя Франсуа Аппер запропонував піддавати продукти термічній обробці і герметично їх запаковувати.

Наступним кроком стало створення польових кухонь. На одному хлібі та сухарях довго не протягнути, а готувати «гаряче» вдавалося тільки на стоянках і тільки тоді, коли ворог далеко і розпалене вогнище не приверне його уваги до привалу. Практично одночасно в різних країнах почали з’являтися перші зразки таких кухонь. У Російській імперії до цього підштовхнув оголошений у 1896 році конкурс на створення польових кухонь, в яких можна було б готувати їжу під час пересування військ. П’ятнадцять інженерів представили свої зразки. Одним з них був українець Антон Турчанович.

Турчанович почав військову кар’єру в 1875 році як звичайний рядовий. Кажуть, під час Російсько-турецької війни він прокидався на півтори години раніше за інших і готував суп та кашу для свого підрозділу. Участь у конкурсі він вже брав як капітан, а військову кар’єру завершив полковником.

Кухня, яку запропонував Турчанович, мала унікальну конструкцію, тож винахідник отримав патент. Його похідна кухня складалася з двох склепаних циліндрів. Це був корпус, в якому встановлювали два котли для їжі місткістю 13 та 6,5 відер, казанок для топлення сала, духовку для зберігання порцій гарячої їжі з димарем. На кухні одночасно можна було приготувати простий обід з двох страв (борщ, кашу) і розтопити сало або олію до каші. Як військово-похідна, солдатська кухня, поставлена на візок, могла приготувати на ходу повний солдатський обід на 100–250 осіб, а як переносна піч — і для більшої кількості людей, це залежало від величини вогнища і місткості котлів, які могли бути різного об’єму.

Першу кухню зібрали і протестували в 12-му стрілецькому полку, що в той час розташовувався в Жмеринці і в якому служив сам винахідник.

Креслення кухні

Польова кухня Турчановича

Кухня Турчановича виявилася однією з найкращих серед запропонованих, але конкурс, на жаль, не виграла. Хоча навіть у порівнянні з фіналістами мала численні конструктивні переваги.

Тоді Турчанович сам видав у жмеринській друкарні рекламну брошуру, в якій на 17 сторінках розмістив опис кухні, її фото та креслення, а також відгуки військових, які випробували її під час Російсько-японської війни. Замовлення інженер просив надсилати йому особисто. На яку кількість кухонь він отримав замовлення, невідомо, але оскільки його кухні час від часу знаходять і досі, певно їх таки замовляли.

Щодо інших країн. У Німеччині першу польову кухню з одним котлом сконструював у 1892 році інженер Карл Рудольф Флісснер. За два роки її було прийнято на озброєння. А от в Австро-Угорщині польові кухні з’явилися тільки в 1906 році. Ці кухні мали аж три котли. В одних країнах створювали кухні свого зразка, в інших переймали досвід сусідів. Так чи інакше, але до Першої світової війни польові кухні стали частиною спорядження практично всіх провідних армій світу.

Придбати книгу

Я хочу придбати книгу:

Вкажіть службу доставки (Нова пошта, Укрпошта або Justin), назву населеного пункту та область, номер відділення. Якщо отримувачем буде інша особа, додайте її ім’я, прізвище та номер телефону.
Вартість доставки не входить в ціну книги, ви оплачуєте її самостійно.

Ви можете придбати книгу для свого, чи будь-якого іншого навчального закладу.

Вкажіть назву школи, адресу та контактні дані отримувача: ім’я, прізвище, номер телефону. (Переконайтесь, що людина, яка буде приймати книгу знаходиться в цьому місці та у безпеці).
Ми відправимо книгу Укрпоштою. Доставка за наш рахунок.

Вартість:

390

 грн

Натискаючи кнопку «Оплатити» ви погоджуєтесь з умовами договору публічної оферти.