Масштаб шрифту

Кольорова схема

Зображення

Інтервал між буквами

ТимченкоЙосип

26 листопада 1852 р., с. Окіп, Харківська губернія, Російська імперія (нині Україна) —

20 травня 1924 р., м. Одеса, СРСР (нині Україна)

Скачковий механізм

Три найголовніші задачі потрібно було розв’язати інженерам, щоб перетворити статичні фото на захопливі фільми.

Ілюстрація – Кіноапарат та скачковий механізм Тімченко, та глядачі

Першу вдалося вирішити ще в другій половині XVII століття, коли з’явився апарат для проєкції зображень на поверхню — «чарівний ліхтар». Сконструював його, ймовірно, нідерландець Християн Гюйґенс. У ліхтарі розміщувалося скельце з нанесеним на нього зображенням. Свічка та лінзи, розташовані з обох боків від скельця, допомагали спроєктувати зображення, наприклад на стіну будинку, збільшуючи його в декілька разів.

Другу задачу розв’язав американець Джордж Істмен, коли в 1883 році випустив першу рулонну фотоплівку на целулоїдній основі. Істмен заснував компанію Kodak, в якій у 1889 році американці Томас Едісон та Вільям Діксон замовили рулон такої плівки для експериментів, що проводили у своїй лабораторії «живих фотографій». Вони розрізали фотоплівку вздовж навпіл і таким чином перетворили її на першу 35-міліметрову кіноплівку.

А от третю задачу якраз і розв’язав українець Йосип Тимченко. Щоб наш мозок «оживив» серію послідовних зображень, вони мають швидко заміняти одне одного. Наче накладатися одне на одне. Потрібний був механізм, який не просто прокручував би плівку, як ми змотуємо щось у рулон, з однаковою швидкістю, а зупинявся на певний час кожного разу, коли наступний кадр опинявся навпроти об’єктива кіноапарата. Прокрутив, зупинився, прокрутив, зупинився, прокрутив, зупинився. І важливо, щоб саме тоді, коли плівка рухається, об’єктив автоматично затулявся шторкою, щоби глядачі бачили на екрані тільки зміну кадрів. Наприклад, будинок, на фоні якого будуть прогулюватися пішоходи та проїжджати автомобілі. Саме цей механізм — скачковий — Тимченко й сконструював.

Класичний самоук. Народжений у родині кріпаків, Тимченко тільки після скасування кріпацтва вступив до церковно-приходської школи. Закон Божий, церковний спів, грамота, читання та арифметика. На цьому офіційна освіта майбутнього інженера закінчилася і почався етап навчання на практиці. Сьогодні ми назвали б це learning by doing. П’ятнадцятирічний Тимченко влаштувався до майстерні оптика та механіка Олександра Едельберга при Харківському університеті. Едельберг не просто виготовляв лорнети, моноклі та окуляри, а був одним з постачальників імператора Олександра ІІ, який страждав на короткозорість.

За декілька років Тимченко переїхав до Одеси, плануючи звідти потрапити до Америки, але потрапив на вудку шахрая, втратив кошти і залишився в місті ні з чим. Інженерний талант допоміг зрештою влаштуватися механіком в Одеському університеті. Саме тоді десятки інженерів перебували за крок від того, щоб нарешті «оживити» зображення. Але Тимченко про це не мріяв. На прохання одного з професорів, який мав до рухомих зображень лише науковий інтерес, він створив «равлика» — перший скачковий механізм.

Кіноапарат і скачковий механізм

Кіноапарат і скачковий механізм

Свій винахід Йосип Тимченко не запатентував, а 28 грудня 1895 року у Le Grand Café в Парижі брати Луї Жан та Огюст Люм’єри провели перший відомий на весь світ кінопоказ. Спроєктований ними механізм пересування плівки мав дещо іншу конструкцію, але так само був скачковим.

Коли перед нашими очима протягом секунди змінюється хоча б 12 кадрів, мозок перестає сприймати їх окремо, і зображення «оживає», але наче трохи мерехтить, бо поряд з кадрами ми встигаємо помітити і їх відсутність — ті мілісекунди, коли об’єктив було закрито шторкою.
Мерехтіння зникає, якщо змінювати за секунду не 12, а 24 кадри. Це відбувається тому, що наше око нібито продовжує бачити зображення після того, як воно насправді зникло, ще приблизно 40 мілісекунд. Властивість має назву «інерція зору», або «персистенція». Цього часу якраз вистачає, щоб не помічати відсутності кадрів.

Зовсім реалістичним буде здаватися рух, якщо, як радив Томас Едісон, за секунду буде змінюватися не менше ніж 46 кадрів. До того ж сприйняття зображення на такій швидкості не буде напружувати очі.
Але що більше кадрів, то довша кіноплівка і дорожча робота над створенням фільму.
Щоб показати фільм тривалістю 1 хвилина на швидкості 24 кадри за секунду, потрібно було підготувати 1 440 кадрів. А на швидкості 46 кадрів за секунду — 2 760.
Урешті інженери пішли на хитрість — вони рухали плівку зі швидкістю 24 кадри за секунду, а от перекривали об’єктив шторкою з вдвічі більшою швидкістю. І хоча глядачі просто бачили по два рази кожен з 1 440 кадрів, їхні очі не перенапружувалися, і відвідування кінотеатру приносило виключно задоволення.

Придбати книгу

Я хочу придбати книгу:

Вкажіть службу доставки (Нова пошта, Укрпошта або Justin), назву населеного пункту та область, номер відділення. Якщо отримувачем буде інша особа, додайте її ім’я, прізвище та номер телефону.
Вартість доставки не входить в ціну книги, ви оплачуєте її самостійно.

Ви можете придбати книгу для свого, чи будь-якого іншого навчального закладу.

Вкажіть назву школи, адресу та контактні дані отримувача: ім’я, прізвище, номер телефону. (Переконайтесь, що людина, яка буде приймати книгу знаходиться в цьому місці та у безпеці).
Ми відправимо книгу Укрпоштою. Доставка за наш рахунок.

Вартість:

390

 грн

Натискаючи кнопку «Оплатити» ви погоджуєтесь з умовами договору публічної оферти.