Масштаб шрифту

Кольорова схема

Зображення

Інтервал між буквами

ТерещенкоФедір

23 листопада 1888 р., Київ, Російська імперія (нині Україна) —

30 січня 1950 р., Париж, Франція

Аеропланний завод

На початку ХХ століття важко було не захопитися авіацією. Після того як у 1903 році в небо піднялися брати Райти, газети тільки й писали про нові успіхи пілотів. Іноді бажання навчитися літати або зібрати власний літак ставало настільки сильним, що мрію здійснювали на останні кошти. Наприклад, один з найвідоміших у майбутньому льотчик Жуль Вердін продав все своє майно, щоб оплатити навчання в авіаційній школі Луї Блеріо, пілота, що першим перелетів Ла-Манш. Після цього Вердін швидко повернув гроші, коли почав брати участь в авіазмаганнях, і встановлювати рекорд за рекордом.

Ілюстрація – Кінг Конг бореться з аеропланами тримаючись за вежу

В цю саму школу в 1909 році вступив студент механічного відділення Київського політехнічного інституту Федір Терещенко. Правда, йому майно продавати не довелося. Терещенко походив з родини відомих не тільки в Російській імперії, а й в Європі цукрозаводчиків. У 1870 році його батько, також Федір, та дядько Нікола заснували Товариство цукробурякових та рафінадних заводів, а в 1878 році на Всесвітній виставці в Парижі отримали золоту медаль «За високу якість рафінаду, цукру-піску і сільгосппродукцію». Окрім кількох заводів, родина також володіла значною кількістю земель, колекціонувала твори мистецтва та вкладала кошти у будівництво лікарень, музеїв та навчальних закладів.

Терещенко не тільки навчився управляти літаком, а й купив у Блеріо запущений у серійне виробництво Blеriot XI — літак, на якому той здійснив свій легендарний політ. Того ж 1909 року у Київському повітроплавному товаристві він познайомився з Володимиром Григор’євим. Як і Терещенко, Григор’єв мріяв створювати літаки власної конструкції, тож інженери вирішили об’єднати зусилля. Місцем для експериментів стало село Червоне, в якому розташовувався палац родини Терещенків. На припалацовій території Терещенко побудував аеропланні майстерні, а територію для вигону худоби перетворив на аеродром. За декілька місяців Терещенко з Григор’євим побудували свій перший літак. За основу взяли той самий Blеriot XI, додавши в конструкцію ряд удосконалень. Його з успіхом представили на повітроплавальній виставці у Москві.

Маючи кошти та досвід організації роботи на цукрових заводах, Терещенко до організації роботи в майстернях підійшов серйозно. У Центральному державному історичному архіві збереглися відомості, що протягом 1910–1915 років він вклав в обладнання та розвиток майстерень близько 150 тисяч рублів (на сьогодні це близько пів мільйона доларів) і ще 720 тисяч витратив на зведення будинків для службовців, конструкторів та авіаторів. Відомо, що вже тоді майстерні було обладнано стрічковою пилкою, токарними і свердлильними верстатами. Тоді в них в середньому працювало 25 осіб: 18 робітників і 7 службовців. Усі вони отримували заробітну плату.

У 1913 році майстерні Терещенка отримали перше військове замовлення на апарат власної конструкції — «Терещенко № 5 біс». У 1914 році в них вже збирали по 2 літаки на місяць. Частину замовлень складали літаки Терещенка, частину збирали, так би мовити, за ліцензією. Наприклад, серед військових були популярними літаки Farman F.XXІІ, Morane-Saulnier, Voisin французьких авіаконструкторів, у майстернях випускали літаки саме цих моделей. Завдяки замовленням на літальні апарати та запасні частини до них, підприємство почало приносити прибуток.

У 1913 році саме Федір Терещенко дав кошти Ігорю Сікорському, на які той побудував один зі своїх легендарних літаків — «Іллю Муромця».

Крім додаткових метало- і деревообробних верстатів, Терещенко придбав штампувальний прес і два зварювальних апарати. На цей час у них працювало вже 120 осіб, а в 1915 році — 186. Тоді ж майстерні було перейменовано на аеропланний завод.

Загалом до 1917 року зібрали сім літаків оригінальної конструкції та декілька їх модифікацій. У різний час Терещенко запрошував до співпраці конструкторів: Дмитра Григоровича, Сергія Зембінського, французького інженера-авіатора Альфреда Пішофа та інших талановитих винахідників.

Хоча всі літаки і мали ім’я Терещенка, сьогодні історикам важко визначити, якою мірою Терещенко як конструктор брав участь в їх проєктуванні. Враховуючи те, що йому вдалося перетворити дитячу мрію на прибутковий бізнес, а майстерні — на цілий завод, він, ймовірно, в певний момент став приділяти більше уваги управлінню та фінансуванню робіт, ніж кресленню та розрахункам. Однак збереглися листи Терещенка, і в одному з них можна знайти: «Винайшов і виготовив нові за формою гвинти, які дають дивовижні результати... Ці гвинти я маю наміри розповсюджувати». Схоже, що Терещенку все ж вдавалося поєднувати роботу управлінця і конструктора.

Після революції 1917 року маєтки і всі заводи Терещенків, включаючи аеропланний завод, було націоналізовано, а сам Терещенко виїхав до Франції. Літакобудуванням він більше не займався.

Придбати книгу

Я хочу придбати книгу:

Вкажіть службу доставки (Нова пошта, Укрпошта або Justin), назву населеного пункту та область, номер відділення. Якщо отримувачем буде інша особа, додайте її ім’я, прізвище та номер телефону.
Вартість доставки не входить в ціну книги, ви оплачуєте її самостійно.

Ви можете придбати книгу для свого, чи будь-якого іншого навчального закладу.

Вкажіть назву школи, адресу та контактні дані отримувача: ім’я, прізвище, номер телефону. (Переконайтесь, що людина, яка буде приймати книгу знаходиться в цьому місці та у безпеці).
Ми відправимо книгу Укрпоштою. Доставка за наш рахунок.

Вартість:

390

 грн

Натискаючи кнопку «Оплатити» ви погоджуєтесь з умовами договору публічної оферти.