РейновНаум
2 жовтня 1896 р., м. Мелітополь, Російська імперія (нині Запорізька обл. Україна) —
Вересень 1980 р., м. Ленінград, СРСР (нині м. Санкт-Петербург, Росія)
Прогібограф
Неможливо навіть підрахувати, скільки життів врятував винахід українського фізика та конструктора Наума Рейнова. Тисячі, десятки тисяч, а може, й більше.

Він працював у Ленінградському фізикотехнічному інституті імені Абрама Федоровича Йоффе, коли місто оточили німецькі війська. Коло замкнулося 8 вересня 1941 року. Всі сухопутні дороги були перекриті, потрапити до міста можна було лише через Ладозьке озеро та Фінську затоку. Продукти доставляли повітрям та по воді, але цього катастрофічно не вистачало. У вільному продажі їх вже давно не було — найнеобхідніше отримували за картками. Щоб якось розтягнути запаси, норми видачі харчів почали суттєво скорочувати. У вересні хліб видавали робітникам по 500 грамів на добу на одну людину, а вже в кінці листопа да лише по 250. Фашисти були впевнені, що зиму Ленінград не переживе, та ще й таку аномально-холодну. Температура опустилася нижче нуля вже шостого жовтня, в грудні доходила до −25 °С, а в січні і навіть березні часто опускалася аж до −30 °С.
Але місто не збиралося здаватися, і щойно Ладозьке озеро замерзло, військові пустили по ньому колони вантажівок, перетворивши його на крижану автомагістраль.
По кризі завтовшки менше ніж сім сантиметрів небезпечно пересуватися навіть пішки, але при товщині 18–20 сантиметрів вона може витримати автомобіль вагою дві тонни. Вантажівку (3,5 тонни) витримає крига завтовшки 26–30 сантиметрів, а якщо водоймище промерзне більш ніж на пів метра, по ньому зможе проїхати двадцятитонна фура.
Двадцятого листопада в напрямку Ленінграда відправилися гужеві вози з борошном. А 22 листопада — шістдесят перших вантажівок ГАЗ–АА. Вони мали пройти по озеру 30 кілометрів. І тут стало зрозуміло, що крига поводиться геть дивно: одні автомобілі, навіть добре навантажені, можуть проїхати, а інші, зокрема й легкі, іноді провалюються. За перші два тижні під воду пішло понад сто автомобілів. Тоді військові звернулися за допомогою до фізиків.
Багатьох евакуювали ще в кінці літа, але у фізико-технічному інституті продовжувала працювати команда вчених, яка взялася за розв’язання цієї задачі. Серед них був аспірант Наум Рейнов.
Фізики досить швидко зрозуміли, що причиною провалів став ефект резонансу.
Коли вантажівка їде по льоду, то він коливається під її вагою. До того ж коливання поширюються у воді під льодом. Адже якщо торкнутися води, по ній підуть кола — хвилі. Тож, якщо на кригу поставити вантажівку, крига прогинається і по воді розходяться хвилі, але людина їх не бачитиме під товщею льоду та шаром снігу. Хвилі на воді можуть рухатися лише з певною швидкістю. Якщо швидкість вантажівки з нею збігається, то і лід, і вода починають коливатися набагато сильніше, ніж у будь-яких інших випадках — це і є резонанс. Під час цих сильних коливань вода не може підтримувати лід, тож зламається він під вантажівкою чи ні залежить лише від його пружності. Зазвичай її не вистачає, щоб витримати сильні коливання і вагу вантажівки одночасно, тому весь льодовий покрив руйнується.
Виходить, що справа була не так у вазі, як у швидкості, з якою автівки рухалися. Потрібен був прилад, щоб визначити безпечну і небезпечну швидкість. Довелося його сконструювати. В умовах війни в хід пішли частини паркової огорожі, деталі старих телефонних апаратів тощо. Прилад, який назвали прогібограф, реєстрував коливання криги при різній швидкості проїзду автівок. Не дивно, що його автором став саме Рейнов. Декілька років він працював механіком у майстерні при інституті, де виготовляв прилади та інструменти для інших вчених. Він брався за найскладніші замовлення без креслень та замальовок і успішно їх виконував. Про талановитого майстра ходили майже легенди, і директор інституту врешті-решт сам запропонував Рейнову вступити до робітничої аспірантури.

Прогібограф
Дані, які вдалося зібрати за допомогою прогібографа, допомогли вченим розробити правила льодового дорожнього руху.
Виявилось, що найбільш небезпечна швидкість — в інтервалі
У першу блокадну зиму льодовою дорогою до Ленінграда доставили
А в січні 1943 року по кризі Ладозького озера змогли пройти танки КВ, вагою близько 50 тонн кожен.
Блокада Ленінграда тривала 872 дні. З 8 вересня 1941 року до 27 січня 1944 року.
Сьогодні тільки в Естонії в холодну пору року працює до семи автомобільних льодових доріг, загальною протяжністю понад 80 кілометрів. А в Канаді одна з таких доріг донедавна взагалі проходила по морю Бофорта, звернувши не туди, можна було потрапити до Північного Льодовитого океану.