ПіроцькийФедір

Промислова революція, яка почалася в Англії в 1780-х роках, призвела до швидкого зростання міст. Тільки в Києві за трохи більше ніж сто років кількість населення збільшилась у шість разів — в 1894 році в Києві проживало 184 тисячі людей. Містяни призначали зустрічі, поспішали в справах, намагалися не запізнитися на роботу і скаржилися на великі відстані. Диліжанси змінили омнібуси, а ті швидко поступилися конкам — вагонам, які тягнули коні прокладеними вулицями міста рейками.

От тільки кінні трамваї ніяк не могли подолати київські пагорби. Якщо по рівній дорозі вагон із двадцятьма чотирма пасажирами тягнула пара коней, то на під’їзді до узвозів запрягали ще одну-дві пари їм на поміч. Але от із підйомом на Олександрівський узвіз (нині Володимирський узвіз, що пролягає від Поштової до Європейської площі) не могли впоратися й шестеро коней.

До того ж, якщо сучасні автомобілі залишають за собою стовпи вихлопних газів, то коні залишали купи гною. Тогочасне місто обслуговували приблизно одинадцять тисяч коней, кожен із яких виробляв по 20–30 кілограм гною на добу.

На щастя, в 1870-х роках питання, яким переймалися інженери всього світу — чи можна передати електричну енергію на відстані? — зацікавило Федора Піроцького. Передачу слабкого струму вже опанували — за цим принципом працював телеграф, а от змушувати механізм рухатися або освітлювати вулиці ще не навчилися.

Піроцький служив у Санкт-Петербурзі в Головному артилерійському управлінні й на закинутій залізничній гілці розпочав серію експериментів. 32, 50, 215 метрів. І зрештою влітку 1876 року він змусив працювати двигун, що перебував на відстані одного кілометра від джерела живлення. Струм передавався прямо по рейках — по одній у напрямку двигуна, а по іншій у зворотному. Значну частину обладнання для цього експерименту інженер придбав власним коштом.

У 1877 році Піроцький отримав дозвіл на проведення подальших експериментів. Для цього йому виділили ділянку рейкової дороги на території трамвайного парку. Отримані результати він опублікував в «Інженерному журналі» й сам розіслав примірники інженерам, яких це могло зацікавити. Так один із них потрапив до рук Вернера фон Сіменса, німецького винахідника та засновника компанії Siemens.

Ще три роки знадобилося для вдосконалення конструкції. І, нарешті, 22 серпня 1880 року на розі Болотної вулиці та Дігтярного провулка Піроцький приводить трамвайний вагон у рух електричною силою. На виділеній ділянці трамвай розганяється до 10–12 км/год, робить крутий поворот, зупиняється та повертається.

Протягом усього вересня мешканці Петербурга активно користувалися трамваєм, сприймаючи його, звичайно, більше як атракціон, ніж новий вид громадського транспорту, адже експериментальна ділянка складала всього 85 метрів.

Здається, настав час міській владі модернізувати систему громадського транспорту, але на заваді були власники конок, і запуск електричного трамвая в Петербурзі відклався аж до 1895 року.

Саме тоді в Берліні з’явилася перша пасажирська електрична трамвайна лінія. Побудований Сіменсом за кресленнями Піроцького, трамвай вийшов на маршрут 16 травня 1881 року.

Києву пощастило мати круті пагорби. Труднощі з подоланням конкою Олександрівського узвозу наштовхнули київського інженера Аманда Струве на розв’язання цієї проблеми. Він швидко зрозумів, що потрібно замінити кінний трамвай на електричний. Біля пам’ятника Магдебурзькому праву спорудили електростанцію і 1 червня 1892 року запустили перший електричний трамвай конструкції Піроцького.

Електричний трамвай Піроцького

У 1895 році Київська міська дума остаточно закрила конку.