ЛуцькийБорис

Ці імена точно мають бути знайомі: Рудольф Дізель — винайшов дизельний двигун. Ґоттліб Даймлер — засновник одного з найвідоміших автоконцернів. Вільгельм Майбах — конструктор першого мерседеса, Карл Бенц — винахідник бензинового двигуна і конструктор першого автомобіля, що на ньому працював.

На противагу цьому, ім’я Бориса Луцького навряд чи комусь буде відоме. І дарма, бо от Дізель, Майбах, Даймлер та Бенц Луцького добре знали. Ще б пак, адже саме він розробив конструкцію двигуна внутрішнього згоряння, яка стала прототипом тих, що стоять у сучасних автомобілях.

Борис Луцький навчався на механіко-технічному відділенні Мюнхенської вищої школи — в 1881 році, як одного з найкращих випускників Костянтинівського реального училища, що в Севастополі, його відправили продовжити навчання за кордоном. І тут, займаючись конструкторською та науковою діяльністю, він зацікавився двигунами внутрішнього згоряння. Цього важко було не зробити — навколо тільки й мови було про автомобілі. Тоді такі двигуни вже були, їх навіть виготовляли серійно. Наприклад, Ніколаус Отто, який в 1877 році отримав патент на чотиритактний двигун, відкрив завод з їх виробництва.

Двигун внутрішнього згоряння складається з кількох основних деталей — циліндра або камери, в якій горить паливо, клапанів для подачі палива та виведення вихлопних газів, і колінчастого валу з поршнем. Внаслідок згоряння палива повітря в циліндрі розширюється і штовхає поршень, що і призводить до обертання валу. Паливом найчастіше є повітряно-газова суміш, бензин чи дизель. У тогочасних двигунах циліндр та вал розміщували або горизонтально один поруч з іншим, або вертикально — вал вище циліндра. Двигуни хоч і працювали, але мали численні недоліки. Або були надто масивними, або сильно перегрівалися, або мали низьку ефективність, або все це разом.

Луцький вирішив по-іншому скомпонувати деталі: циліндр розмістив зверху, а колінчастий вал — знизу. І диво — двигун став більш стійким, мастило більше не затікало до циліндра, і мабуть, найголовніше — при тій самій потужності він споживав менше пального. Луцький показав проєкт викладачу і подав заявку на отримання патенту. А в 1888 році представив свій вертикальний газовий двигун внутрішнього згоряння потужністю три кінських сили на Мюнхенській виставці. На цій же виставці німецький завод Köbers Eisenwerk придбав в Луцького права на випуск таких двигунів і запросив його до себе, щоб той допоміг запустити їх у виробництво. Працюючи на заводі в Гамбурзі, український інженер створив ще декілька нових двигунів.

У 1889−1890 роках ці двигуни Луцький представив на Гамбурзькій та Бременській торгово-промислових виставках. Двигуни завоювали золоті медалі, а інженер отримав Почесний приз гамбурзького промислового союзу за найкращий двигун для малих підприємств, а також Диплом гамбурзького окружного союзу німецьких інженерів за видатні досягнення у двигунобудуванні.

Через деякий час двигуни такого компонування почали використовувати й інші інженери, серед них Рудольф Дизель та навіть сам Ніколаус Отто, який до цього був прихильником власної горизонтальної системи розташування деталей.

Двигун Луцького

А Луцький зайнявся конструюванням автомобілів, які показав назагал в 1899 році на Міжнародній автомобільній виставці в Берліні. Політехнічний журнал так написав про це:

«...Добре продумані і винахідливі конструкції автомобілів, створені виключно внаслідок 10 років інтенсивних досліджень, мають хорошу репутацію серед знайомих автомобілістів геніального головного інженера Б. Луцького. На виставковому стенді цього товариства, який розташовувався навпроти головного входу, ці автомобілі відразу впадали в очі кожному, хто заходив на виставку. Були представлені два автомобілі, два моторних трицикли, чотири причіпні коляски і чотири поштові автомобілі.

Особливий інтерес громадськості привернув поштовий автомобіль...»

Після цього Луцького запросили працювати головним інженером «Машинобудівного акціонерного товариства Нюрнберг», яке сьогодні випускає під маркою MAN всім відомі автобуси та вантажівки.