Масштаб шрифту

Кольорова схема

Зображення

Інтервал між буквами

ЛілієнфельдЮліус

18 квітня 1882 р., м. Львів, Австро-Угорщина (нині Україна) —

28 серпня 1963 р., Шарлотта-Амалія, Американські Віргінські Острови

Польовий транзистор

Юліуса Лілієнфельда своїм вважають євреї та українці, австрійці та угорці, німці та американці. Він навчався в основоположника квантової фізики Макса Планка, співпрацював з конструктором перших дирижаблів Фердинандом фон Цеппеліном, листувався із творцем спеціальної та загальної теорії відносності Альбертом Айнштайном. Він міг би отримати Нобелівську премію, якби його ідея не так сильно випередила час. Хоча завдяки саме цій ідеї Американське фізичне товариство заснувало окрему премію Юліуса Лілієнфельда, яку в 1999 році отримав і Стівен Гокінґ.

Ілюстрація –

Історія транзисторів почалася ще наприкінці ХVIII століття, коли Алессандро Вольт показав, що є речовини, які добре проводять струм — провідники, є ті, що погано проводять — діелектрики, а є такі, що поводяться досить дивно — в одному стані його проводять добре, а в іншому — погано. Ці дивні речовини назвали напівпровідниками і почали їх досліджувати. Майже сто років потому завдяки їм струм навчилися вирівнювати — перетворювати змінний на постійний. А ще через сто років навчилися ним керувати та підсилювати. У 1947 році троє американських дослідників Вільям Шоклі, Джон Бардін і Волтер Браттейн, які працювали в лабораторії Белла, того самого, що винайшов телефон, виготовили перший справний транзистор.

До чого тут українець?

Команда американських дослідників довгий час не могла вирішити, транзистор якої конструкції кращий. Шоклі пропонував один варіант, а Бардін та Браттейн ― інший. Не дійшовши згоди, Шоклі вирішив самостійно запатентувати свій варіант транзистора. Він звернувся до патентного бюро і упс... отримав відмову. Виявилося, що транзистор такої самої конструкції в 1926 році вже запатентував Юліус Лілієнфельд. Ні Шоклі, ні інші дослідники цього не знали, бо в той час транзистор міг існувати тільки на папері, у 1920-х роках його просто неможливо було виготовити, тож Лілієнфельд зафіксував ідею, отримав патент і рушив далі, не надавши цьому хоч якогось пристойного розголосу.

Врешті американці запатентували транзистор Бардіна та Браттейна, а в 1956 році всі троє отримали Нобелівську премію за відкриття транзисторного ефекту.

Щоправда, налагодити масовий випуск транзисторів такої конструкції так і не вдалося. У 1949 році бракованими виявлялися кожні чотири з п’яти таких транзисторів. Тож за кілька років спроб і невдач у виробництво запустили ті, що діяли за принципом Лілієнфельда. Такі і зараз складають 99,9 % усіх транзисторів, що коли-небудь виготовлялися. А виготовлялося і виготовляється їх чималенько.

Аналітики підрахували, що починаючи з 1947-го і до 2018-го року їх випустили — 13 000 000 000 000 000 000 000. Число з такою кількістю нулів називається секстильйоном. У 2014-му транзистори виготовляли зі швидкістю 8 000 000 000 000 одиниць за секунду.

Куди так багато?

Типовий вигляд транзистора в корпусі ТО–220

До появи транзисторів комп’ютери працювали на електровакуумних лампах. Займали цілі кімнати і часто зупинялися — лампи перегорали і їх потрібно було замінювати. І хоча спочатку вчені розглядали транзистори як можливість покращити якість зв’язку (перші почали встановлювати в слухові апарати та радіоприймачі), але в 1971 році інженери Intel зібрали перший у світі комерційно успішний мікропроцесор Intel 4004 з двох тисяч трьохсот транзисторів. Крихітний процесор виявився кращим в мільярди разів, надійнішим за тодішній надпотужний Електронний числовий інтегратор і обчислювач (ENIAC), який містив 17 468 електровакуумних ламп, мав 2,4 метри заввишки, 30,5 метрів завдовжки та важив 30 тонн.

Ось тут і понеслося!

Кожен новий процесор складався з дедалі більшої і більшої кількості транзисторів, а самі транзистори зменшувалися і зменшувалися аж до декількох нанометрів.

У процесорі сучасного смартфона їх приблизно десять мільярдів. У процесорах комп’ютерів буває й до шестидесяти мільярдів. На платі пам’яті на 128 Гб може міститися більш ніж сто мільярдів транзисторів.

Дехто перекладає Silicon Valley як «Силіконова долина». Не треба так робити! Silicon англійською означає «кремінь». Тож долина Кремнієва, що й логічно, бо основним матеріалом для транзисторів є кремній, який отримують, обробляючи звичайний білий пісок.

Придбати книгу

Я хочу придбати книгу:

Вкажіть службу доставки (Нова пошта, Укрпошта або Justin), назву населеного пункту та область, номер відділення. Якщо отримувачем буде інша особа, додайте її ім’я, прізвище та номер телефону.
Вартість доставки не входить в ціну книги, ви оплачуєте її самостійно.

Ви можете придбати книгу для свого, чи будь-якого іншого навчального закладу.

Вкажіть назву школи, адресу та контактні дані отримувача: ім’я, прізвище, номер телефону. (Переконайтесь, що людина, яка буде приймати книгу знаходиться в цьому місці та у безпеці).
Ми відправимо книгу Укрпоштою. Доставка за наш рахунок.

Вартість:

390

 грн

Натискаючи кнопку «Оплатити» ви погоджуєтесь з умовами договору публічної оферти.