Масштаб шрифту

Кольорова схема

Зображення

Інтервал між буквами

ЛангемакГеоргій

20 липня 1898 р., м. Старобільськ, Російська імперія (нині Луганська обл., Україна) —

11 січня 1938 р., Москва, СРСР (нині Росія)

ГвайІван

13 грудня 1905 р., м. Катеринослав, Російська імперія (нині м. Дніпро, Україна) —

22 липня 1960 р., Москва, СРСР (нині Росія)

Реактивна система залпового вогню «Катюша»

Ракетні снаряди М–13 та пускову установку БМ–13 у серійне виробництво запустили 21 червня 1941 року, всього за декілька годин до початку німецько-радянської війни. А вже 14 липня нова зброя, яку прозвали «Катюша», так налякала німецьких військових, що ті поставили собі за мету за всяку ціну дізнатися, в чому секрет її нищівної сили. Зробити це було непросто. Ще на заводах БМ–13 обладнували системами самоліквідації. Якщо диверсантам і вдавалося наблизитися до установок, їх підривали радянські військові. Але наприкінці 1941 року одну, щоправда, без снарядів, їм все ж вдалося доправити в Німеччину.

Ілюстрація – Ракети для «Катюші» упаковані в консерву на фоні мапи наступу

Пускову установку почали вивчати. На перший погляд, звичайна вантажівка, на шасі якої встановлено вісім напрямних, зварених з рейок, якими рухаються снаряди. Відтворити таке — легко! Відтворили. Заправили. Німецькі снаряди вилетіли, але підірвалися в повітрі, не досягнувши цілі. І так знову, і знову, і знову. Тоді зрозуміли, що секрет у снарядах. Роздобули. Розібрали. Почали вивчати суміш, на якій працювали їх твердопаливні реактивні двигуни...

На додачу до димного (чорного) пороху, який китайці відкрили ще в IХ–X столітті, французький хімік Поль Вієль винайшов у 1884 році бездимний (білий) порох. Окрім явної переваги, він був ще й у три рази потужнішим за чорний. Взявши за основу суміш Вієля, хіміки різних країн почали експериментувати і дуже швидко винайшли унікальні суміші. В 1888 році патент на порох отримав Альфред Нобель, в 1891 році піроколодійний порох винайшов Дмитро Менделєєв, в 1916 році намагався подати заявку на отримання патенту на власний склад порохової суміші Іван Ґраве...

А в 1928 році український військовий інженер Георгій Лангемак почав працювати в Газодинамічній лабораторії. Разом з іншими він займався, а потім і керував розробкою твердопаливних некерованих реактивних снарядів «повітря-повітря» та «повітря-земля» для бомбардувальників. Ці снаряди мали досягати цілей без корекції траєкторії в процесі польоту. Як тверде паливо вирішили використати порох Івана Ґраве. Результатом стали снаряди двох калібрів: 82 і 132 міліметрів діаметром — РС–82 та РС–132.

Пускова установка БМ–13 «Катюша»

До речі, спочатку і РС–82, і РС–132 потрапляли в ціль, як і більшість тогочасних некерованих снарядів, так собі. Перші випробування показали, що при стрільбі в танк з відстані 500 метрів лише 2 зі 186 снарядів РС–82 влучили в ціль. Точність РС–132 була ще нижчою — зі 134 випущених снарядів у ціль не потрапив жоден. Уже ближче до початку війни РС–132 було модифіковано. Новий снаряд отримав індекс М–13 і став частиною легендарної реактивної установки. Максимальна дальність М–13 сягала 8 470 метрів. Рейки завдовжки 5 метрів задавали снарядам потрібний напрямок руху. Це не забезпечувало точного потрапляння в ціль, але суттєво підвищило влучність. Випробування 1942 року показали, що стріляючи з відстані 3 000 метрів, снаряд міг відхилитися вбік максимум на 51 метр, і не долетіти або перелетіти ціль на 257 метрів. Цього було достатньо, адже «Катюшу» використовували переважно тоді, коли ворога потрібно було налякати або коли спостерігалося його велике скупчення. Була в БМ–13 і ще одна перевага — розміщення установки на платформі вантажівки допомагало швидко покинути позицію і не потрапити під зустрічний обстріл. Непримітна, на перший погляд, БМ–13 виявилася геніальною у своїй простоті. І над снарядами, і над пусковою установкою працювала ціла команда інженерів, одним з керівників якої був український конструктор — Іван Гвай.

Правда чи ні, кажуть, коли Гвай прийшов у вищу атестаційну комісію за дипломом кандидата наук, його запитали: «А де ж ваша дисертація?». Гвай відповів: «Стріляє на фронті».

За час війни на фронт відправили близько 6 800 пускових установок БМ–13.

Придбати книгу

Я хочу придбати книгу:

Вкажіть службу доставки (Нова пошта, Укрпошта або Justin), назву населеного пункту та область, номер відділення. Якщо отримувачем буде інша особа, додайте її ім’я, прізвище та номер телефону.
Вартість доставки не входить в ціну книги, ви оплачуєте її самостійно.

Ви можете придбати книгу для свого, чи будь-якого іншого навчального закладу.

Вкажіть назву школи, адресу та контактні дані отримувача: ім’я, прізвище, номер телефону. (Переконайтесь, що людина, яка буде приймати книгу знаходиться в цьому місці та у безпеці).
Ми відправимо книгу Укрпоштою. Доставка за наш рахунок.

Вартість:

390

 грн

Натискаючи кнопку «Оплатити» ви погоджуєтесь з умовами договору публічної оферти.