КондратюкЮрій

ШаргейОлександр

Після того як у 1961 році Юрій Гагарін побував у космосі, майбутнє, про яке раніше писали хіба в книжках: база на Місяці, колонізація планет Сонячної системи, ліфт у космос, подорож до Альфа Центаври і багато іншого, почало здаватися не таким вже й фантастичним. Найбільші країни намагалися наввипередки наблизити таке майбутнє, і команда NASA отримала завдання — висадити людину на Місяць до кінця 1960-х років.

Коли інженери взялися за розробку програми польоту, стало зрозуміло — по-справжньому складно буде не доставити людину на Місяць, а повернути її звідти на Землю. Одні пропонували запустити надпотужну ракету з такою кількістю палива, щоб його вистачило і на подолання земної та місячної гравітації під час старту з обох поверхонь, і на дорогу туди й назад. Інші хотіли запустити на орбіту Землі дві ракети. Одну з додатковим паливом, а другу з космічним кораблем. Після дозаправлення на орбіті астронавти мали рушити на Місяць, а потім стартувати з поверхні супутника, маючи достатній для цього запас пального. Геть інший план запропонував Джон Губолт. Спочатку його сприйняли не надто серйозно, але врешті-решт саме ним і скористалися.

16 липня 1969 року ракета-носій Saturn V вивела космічний корабель Apollo 11, на борту якого перебували Ніл Армстронґ, Майкл Коллінз та Базз Олдрін, на Місячну траєкторію. Коли через 76 годин після старту корабель досяг орбіти супутника, Армстронґ та Олдрін перейшли до висадкового модуля і почали готуватися до відстикування. Вони мали спуститися в цьому модулі на поверхню Місяця, а Коллінз — залишитися на орбіті й чекати на їхнє повернення. 20 липня о 20 годині 17 хвилин за Гринвічем модуль здійснив успішну посадку. Хоча сукупно модуль простояв на Місяці майже 22 години, за його межами космонавти провели всього дві з половиною години. Коли астронавти виконали все заплановане на Місяці і повернулися у модуль, його злітна ступня стартувала з поверхні супутника і через 3 години і 41 хвилину пристикувалася до космічного корабля. Армстронґ та Олдрін приєдналися до Коллінза, відкинули вже не потрібний модуль і рушили додому.

Але якщо шлях, яким астронавти вперше дісталися Місяця і повернулися, запропонував Губолт, чому тоді він називається «траса Кондратюка»?

У березні 1969 року, після того як у випробувальний політ піднявся Apollo 9, Губол дав інтерв’ю журналу Life, в якому сказав, що коли дивився на запуск Apollo 9, то думав про іншого інженера, чиї ідеї були колись сприйняті скептично. Незадовго до цього він дізнався про Юрія Кондратюка, інженера-самоука, який ще 50 років тому розрахував цю саму траєкторію, яка була найкращою для висадки на Місяць. «Боже мій, він пройшов те саме, що і я», — сказав Губолт.

Траса Кондратюка

Той, кого весь світ знає, як Юрій Кондратюк, насправді звався Олександр Шаргей, але мусив змінити ім’я, щоб вижити в буремні 1900-ті. Він справді був самоуком закінчив лише гімназію, а в Політехнічному інституті навчався всього пару місяців — стався державний переворот, і далі все пішло шкереберть. Єдиним джерелом знань стали книги та статті, які вдавалося роздобути. А проте шкільний зошит, який ще в 17 років Шаргей почав заповнювати мріями про політ у космос, за декілька років наповнився математичними розрахунками і перетворився на справжню наукову роботу. Використання шлюзу та скафандрів для виходу у відкритий космос, сонячної енергії для опалення корабля, сил тяжіння небесних тіл для корекції польоту, висадкових модулів для зупинки на небесних тілах, позаземних проміжних базах, стабілізація та керування польотом. У цій роботі він вперше описав той спосіб, яким американці потім дісталися Місяця. У 1929 році ще декілька разів доповнену і розширену роботу під назвою «Завоювання міжпланетних просторів» (вже під прізвищем Кондратюк) вдалося видати накладом 2000 примірників. Один з екземплярів він подарував легендарному Ціолковському, з яким після цього багато листувався. Ще один потрапив до рук Сергія Корольова, той запросив Кондратюка до себе в команду працювати над ракетними двигунами, але чи то через страх, що під час перевірок стане відомо його справжнє ім’я та походження, чи з інших причин Кондратюк відмовився. Але продовжував працювати над новими ідеями та їх обґрунтуванням, так само записуючи все на сторінках звичайних шкільних зошитів. У 1942 році під час Другої світової війни Кондратюк безслідно зник. Але зошити збереглися.

У 1964 році в СРСР вийшла книга «Піонери ракетної техніки», в якій було зібрано історії і праці видатних інженерів, зокрема й Кондратюка. Саме цю книгу в NASA переклали та видали англійською. Певно, саме вона й потрапила до рук Джона Губолта вже після того, як він «перевинайшов» шлях до Місяця і назад.

21 червня 2012 року Google випустив дудл на честь 115-го дня народження Юрія Кондратюка

Американські інженери не підгледіли ідеї і не скористалися розрахунками Юрія Кондратюка, але на пам’ять про першовідкривача цієї траси назвали її його ім’я, а в 2014 році ім’я Юрія Кондратюка було внесено до Міжнародного космічного Залу слави.