Масштаб шрифту

Кольорова схема

Зображення

Інтервал між буквами

КалінінКонстантин

5 лютого 1887 р., Варшава, Польща —

22 жовтня 1938 р., м. Воронеж, СРСР (нині Росія)

Еліптичне крило

Здається, українські авіаконструктори змовилися тільки те й робити, що своїми винаходами випереджати час.

Ілюстрація – Переполох у селі із-за приземлення літака Калініна на полі

У 1923 році Костянтин Калінін вступив на четвертий курс Київського політехнічного інституту. Він вже був досвідченим військовим льотчиком, коли вирішив стати ще й авіаконструктором. Саме тоді він отримав місце начальника виробництва Київського авіаремонтного заводу «Ремповітря−6», тож вирішив одразу закріплювати теорію на практиці. Калінін звернувся до керівників заводу з проханням дозволити йому разом з командою займатися не лише ремонтом, а й спробувати зібрати власний вітчизняний пасажирський літак. Оскільки на заводі ще з часів Першої світової війни зберігалися частини вже не потрібних французьких літаків Voisin та малопотужні двигуни Salmson, то керівництво на такий експеримент погодилося.

За основу для свого першого літака Калінін взяв класичний аероплан, але повністю змінив форму крила, зробивши його еліптичним. Його передня та задня частини нагадували формою сегменти еліпса. Проти літаків з крилами, які вже випускали, нові мали суттєві аеродинамічні переваги — більшу підйомну силу, кращу керованість, зниження енерговитрат і внаслідок цього літак міг розвинути вищу швидкість і здійснити політ на більшу дальність. У тому ж 1923 році Калінін отримав патент на еліптичне крило.

Навесні 1925 року було завершено не тільки проєкт, а й збирання літака К–1. Тоді ж він піднявся у перший тестовий політ з аеродрому Пост-Волинський, який зараз називається Міжнародний аеропорт «Київ» імені Ігоря Сікорського. Місце пілота зайняв льотчик-випробувач Станіслав Косінський. Випробування пройшли успішно і якраз вчасно, адже Калінін вже мав здавати дипломний проєкт — літак К–1 ним і став. В усьому світі реальний дипломний проєкт вважається найвищим досягненням для випускників інженерних шкіл.

Після отримання диплома інженеру запропонували стати головним конструктором і начальником виробництва авіаремонтних майстерень у Харкові, які незабаром перетворилися на перше Конструкторське бюро цивільного авіабудування. Тут Калінін спроєктував літаки К–2, К–3 та К–4. Останній з них представив у жовтні 1928 року на авіаційній виставці в Берліні, де він виборов головний приз — золоту медаль. Еліптичне крило було визнано проривом в авіабудуванні.

Наступного року команда Калініна отримала завдання на розробку нового літака. Популярність авіаперевезень зростала, і потрібен був літак, який міг би одночасно перевозити велику кількість пасажирів... 8–10 осіб, наприклад. І ні, «велика кількість» то не жарт і не помилка. До того часу в Радянському Союзі пасажирів перевозили в основному на J–13 німецької компанії Junkers Flugzeugwerke AG — по чотири за один політ. Менше ніж за рік літак спроєктували, побудували і підготували до випробувальних польотів. Як завжди серед членів екіпажу був інженер. Державні випробування літака К–5 тривали до літа 1930 року, одразу після завершення його було рекомендовано до серійного виробництва.

Літак К–5

Креслення літака К−5

Довжина літака: 15,87 м
Розмах крила: 20,5 м
Площа крила: 66,0 м²
Маса порожнього літака: 3 060 кг
Максимальна злітна маса: 4 030 кг
Тип двигуна: 1×ПД М-17Ф
Потужність: 1×730 кінських сил (злітна)
Максимальна швидкість: 206 км/год
Крейсерська швидкість: 178 км/год
Практична дальність: 960 км
Практична стеля: 5 040 м
Екіпаж: 2 людини
Корисне навантаження: 8 пасажирів або 690 кг вантажу

Літак виявився недорогим у виробництві, економічним в експлуатації та простим у пілотуванні. Для зльоту йому було достатньо стометрової смуги, а для посадки — 140 метрів. Максимальна швидкість сягала 206 км/год, а відстань, яку він, маючи на борту вісьмох пасажирів та двох членів екіпажу, міг подолати без дозаправлення — 800 кілометрів. У пасажирському салоні були м’які крісла, туалет, гардероб, місце для розміщення багажу. Також було організовано опалення та вентиляцію. Протягом 1930 року в СРСР виготовили 25 літаків, а до 1934-го — 296. Літак К–5 швидко став флагманом цивільної авіації і утримував цю позицію аж до 1940-го року.

Придбати книгу

Я хочу придбати книгу:

Вкажіть службу доставки (Нова пошта, Укрпошта або Justin), назву населеного пункту та область, номер відділення. Якщо отримувачем буде інша особа, додайте її ім’я, прізвище та номер телефону.
Вартість доставки не входить в ціну книги, ви оплачуєте її самостійно.

Ви можете придбати книгу для свого, чи будь-якого іншого навчального закладу.

Вкажіть назву школи, адресу та контактні дані отримувача: ім’я, прізвище, номер телефону. (Переконайтесь, що людина, яка буде приймати книгу знаходиться в цьому місці та у безпеці).
Ми відправимо книгу Укрпоштою. Доставка за наш рахунок.

Вартість:

390

 грн

Натискаючи кнопку «Оплатити» ви погоджуєтесь з умовами договору публічної оферти.