АйзенштейнСемен

Сьогодні у всьому світі живе понад три мільйони радіолюбителів. Якщо точніше сказати, радіоаматорів, бо ж вони не просто слухають, що там сьогодні в ефірі (таких людей, звичайно, значно більше). Вони збирають свої власні радіостанції з радіоприймачів та радіопередавачів, щоб зв’язатися з такими ж радіоаматорами, які живуть зовсім поряд або за тисячі кілометрів. Така собі соціальна мережа на радіохвилях.

Одним з перших радіоаматорів був киянин Семен Айзенштейн.

Тільки-но почалося ХХ століття. Гульєльмо Марконі, Олександр Попов та Нікола Тесла — кожен у своїй країні здійснив радіопередачу сигналів. Почалася ера бездротового телеграфу, або радіо. І в 1901 році сімнадцятирічний Айзенштейн продемонстрував роботу власноруч зібраної короткохвильової радіостанції системи Попова. Кажуть, той сеанс радіозв’язку був першим для Києва. Того ж року йому вдалося потрапити на II Всеросійський електротехнічний з’їзд, що відбувався у Москві, та особисто поспілкуватися з Поповим.

Натхненний власними ідеями, він відкрив у 1905 році лабораторію бездротової телеграфії і почав виготовляти радіоапаратуру на замовлення військових.

Але найголовніше — Айзенштейн знайшов фінансування для того, щоб розпочати будівництво двох експериментальних радіостанцій у Києві та Жмеринці.

Ділянку під радіостанцію в Києві виділили неподалік Києво-Печерської Лаври на території еспланади Печерської фортеці. Свого часу еспланади створювали, щоб ускладнити напад на фортецю — на великих ділянках землі вирубували дерева та забороняли що-небудь будувати, щоб противник не міг наблизитися до фортеці непоміченим або сховатися під час обстрілу. Тож ця ділянка ідеально підходила для передачі радіосигналу.

І вже 14 лютого 1907 року київська станція розпочала свою роботу.

Висота антени сягала 55 метрів. Це трохи менше, ніж висота монумента «Батьківщина-Мати», що стоїть у Києві, якщо рахувати без п’єдесталу. Антена також дорівнює висоті вісімнадцятиповерхового будинку.

У той самий період було завершено будівництво радіостанції і в Жмеринці. Обидві станції були на той час найпотужнішими в Російській імперії.

Антена радіостанції Айзенштейна у Києві

23 лютого, у найпопулярнішій тоді в Києві газеті «Кіевская Мысль», з’явилася замітка:

«1 і 2 лютого 1907 року Київська станція бездротового телеграфу передавала телеграми до Одеси на відстані 410 верст. Сила прийому показала, що це ще не гранична відстань, на яку станція може передавати свої знаки. Київська станція може передавати телеграми на відстань близько 700 верст сушею, що відповідає 2 000 верст морем. Станцію спорудив С. М. Айзенштейн для випробування власної системи. Під час дослідів в Одесі вдалося отримати одночасно телеграми з Києва і Жмеринки, де також споруджено станцію за системою С. М. Айзенштейна. Одеська станція, побудована для зносин із Севастополем (відстань близько 300 верст морем), з огляду на меншу потужність апаратів не могла відповісти на київську телеграму. Тепер в Одесі покращують апарат, що надсилає телеграми, і очікується, що незабаром буде встановлена двостороння передача».

Станція, побудована Айзенштейном, дозволяла киянам відправляти та отримували до п’яти мільйонів повідомлень за рік.