АндерсФедір

Близько десятої години вечора 4 січня (за старим стилем) 1911 року кияни почали збиратися в міській публічній бібліотеці, що на вулиці Грушевського, 1 (нині — Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого), щоби стати учасниками «грандіозного та оригінального», як про нього писали тогочасні газети, «Аеробалу», організованого Київським товариством повітроплавання.

Танці, гра оркестрових музикантів, уривки з балетів Київського театру та можливість роздивитися фотографії безлічі літальних апаратів, доторкнутися до біплана конструкції Ігоря Сікорського й авіаційного двигуна Anzani Moteurs d’Aviation (його Сікорський придбав у Парижі), який викликав заздрість усіх київських повітроплавців, а також монопланів та аеростатів інших інженерів, зимовий сад, буфет, світлові ефекти...

І все це для того, щоби зібрати кошти, яких бракувало Федору Андерсу для запуску першого українського цивільного дирижабля м’якої конструкції.

Сьогодні ми сказали б, що його краудфандингова кампанія була успішною, а доброчинців спонукало фондувати проєкт те, що майже всі деталі Андерс викреслив та виготовив власноруч ще і власним коштом. З іншого боку, на початку ХХ століття підтримка інноваційних розробок була в тренді, як, власне, й зараз.

Як і більшість стартаперів, Андерс збирав дирижабль практично в гаражі — на подвір’ї садиби своїх знайомих.

Дирижабль «Київ» мав класичну конструкцію: наповнену воднем веретеноподібну оболонку, яку на замовлення інженера виготовили в Санкт-Петербурзі в Товаристві російсько-французьких заводів гумового, гутаперчевого й телеграфного виробництв «Провідник», і приєднану до неї мотузковими стропами гондолу. На одній стороні гондоли було встановлено двигун та інші механічні пристосування, а на іншій — невеликий металевий кошик для пасажирів. До речі, двигун, на придбання якого й пішли майже всі зібрані під час «Аеробалу» кошти, був тієї самої марки Anzani на 25 кінських сил із системою водяного охолодження.

Восени 1911 дирижабль був готовий.

Спочатку його підняли в небо на прив’язі, влаштувавши публічну демонстрацію в саду Купецького зібрання (зараз це Хрещатий парк біля Національної філармонії). А вже 22 жовтня (9 жовтня за старим стилем) «Київ» здійснив перший керований політ.

Наступного дня газета «Кіевлянинъ» написала:

«Через брак водню пасажири не взяли участі в польоті, і конструктор піднявся в повітря з одним механіком.

Політ розпочався о 17:15 при тихій погоді, без вітру. Ф. Ф. Андерс зайняв місце пілота, а на місці механіка був пан Вессер. Двигун був запущений на холостий хід за кілька хвилин до підйому і, випробувавши його роботу, Ф. Ф. Андерс віддав наказ відпустити аеростат.

Звільнений „Київ“ плавно піднявся на висоту близько 30 м. Тут був вимкнений гребний гвинт і, скоряючись керму, аеростат повільно поплив повітрям у напрямку до пам’ятника св. Володимиру. Потім повернув праворуч і полетів над Подолом.

Майже двадцять хвилин Ф. Ф. Андерс виконував різноманітні еволюції, описував кола, вісімки та криві лінії, потім піднявся до 200 м і скерував свій аеростат до Вишгорода. Поступово зменшуючись, із віддаленням, „Київ“ зник із виду орієнтовно о шостій вечора.»

Дирижабль «Київ»

Долетівши до Вишгорода, повітроплавці обігнули місто й повернули до Києва, де і приземлилися близько сьомої години вечора.

Щоб окупити витрати на виготовлення та експлуатацію дирижабля, Андерс організував перші в тодішній імперії комерційні рейси. За 50 копійок кожен охочий і за 27 копійок ті, хто навчалися, могли «перелетіти» з Купецького саду на Труханів острів.

Паралельно Андерс займався модернізацією дирижабля: збільшив об’єм оболонки до 1000 м³, встановив новий мотор на 60 кінських сил, збільшив кількість місць для пасажирів до чотирьох. Але наприкінці літа 1912-го газети опублікували невтішні новини:

«О 5 годині увечері 29 серпня зі „Спортивного поля“ в Києві в напрямку Чернігова вилетів на дирижаблі „Київ“ В. Ф. Андерс. Дирижабль „Київ“ був збудований конструктором Ф. Ф. Андерсом, батьком пілота В. Ф. Андерса... Учора (30 серпня — прим.) у Києві отримано телеграфне повідомлення від пілота В. Ф. Андерса проте, що у 12 верстах від м. Острог дирижабль „Київ“ згорів, а він сам лишився неушкодженим.»

Втрата дирижабля не зупинила інженера-винахідника, у жовтні 1912-го продемонстрував членам Київського товариства повітроплавання модель дирижабля жорсткої конструкції а пізніше, в 1921-му, представив конструкцію дирижабля об’ємом 44 000 м³ на 100 пасажирів. Оболонка цього дирижабля мала бути зроблена з дюралюмінієвих і могла змінювати під час польоту об’єм, що допомагало дирижаблю краще маневрувати. На превеликий жаль, через брак коштів ці ідеї залишилися на папері. І єдиним дирижаблем, який Андерс таки підняв у небо, залишився «Київ».